| розчу́лити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розчу́лити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розчу́льмо | |
| 2 особа | розчу́ль | розчу́льте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розчу́лю | розчу́лимо, розчу́лим |
| 2 особа | розчу́лиш | розчу́лите |
| 3 особа | розчу́лить | розчу́лять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розчу́лив | розчу́лили |
| жін.р. | розчу́лила | |
| сер.р. | розчу́лило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розчу́лений | ||
| Безособова форма | ||
| розчу́лено | ||
| Дієприслівник | ||
| розчу́ливши | ||