| | | | |
| самосвідо́мий – прикметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | самосвідо́мий | самосвідо́ма | самосвідо́ме | самосвідо́мі |
| родовий | самосвідо́мого | самосвідо́мої | самосвідо́мого | самосвідо́мих |
| давальний | самосвідо́мому | самосвідо́мій | самосвідо́мому | самосвідо́мим |
| знахідний | самосвідо́мий, самосвідо́мого | самосвідо́му | самосвідо́ме | самосвідо́мі, самосвідо́мих |
| орудний | самосвідо́мим | самосвідо́мою | самосвідо́мим | самосвідо́мими |
| місцевий | на/у самосвідо́мому, самосвідо́мім | на/у самосвідо́мій | на/у самосвідо́мому, самосвідо́мім | на/у самосвідо́мих |
