| самостве́рдження – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | самостве́рдження | |
| родовий | самостве́рдження | |
| давальний | самостве́рдженню | |
| знахідний | самостве́рдження | |
| орудний | самостве́рдженням | |
| місцевий | на/у самостве́рдженні, самостве́рдженню | |
| кличний | самостве́рдження* |