| самосхва́лення – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | самосхва́лення | |
| родовий | самосхва́лення | |
| давальний | самосхва́ленню | |
| знахідний | самосхва́лення | |
| орудний | самосхва́ленням | |
| місцевий | на/у самосхва́ленні, самосхва́ленню | |
| кличний | самосхва́лення* |