| | |
| собі́чити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (привласнювати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | собі́чити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | собі́чмо |
| 2 особа | собі́ч | собі́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | собі́читиму | собі́читимемо, собі́читимем |
| 2 особа | собі́читимеш | собі́читимете |
| 3 особа | собі́читиме | собі́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | собі́чу | собі́чимо, собі́чим |
| 2 особа | собі́чиш | собі́чите |
| 3 особа | собі́чить | собі́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| собі́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | собі́чив | собі́чили |
| жін. р. | собі́чила |
| сер. р. | собі́чило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| собі́чивши |
