| | | | |
| спричи́нений1 – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| (від: спричини”ти) | | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | спричи́нений | спричи́нена | спричи́нене | спричи́нені |
| родовий | спричи́неного | спричи́неної | спричи́неного | спричи́нених |
| давальний | спричи́неному | спричи́неній | спричи́неному | спричи́неним |
| знахідний | спричи́нений, спричи́неного | спричи́нену | спричи́нене | спричи́нені, спричи́нених |
| орудний | спричи́неним | спричи́неною | спричи́неним | спричи́неними |
| місцевий | на/у спричи́неному, спричи́ненім | на/у спричи́неній | на/у спричи́неному, спричи́ненім | на/у спричи́нених |
