| співці́в – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | співці́в | співце́ва | співце́ве | співце́ві |
| родовий | співце́вого | співце́вої | співце́вого | співце́вих |
| давальний | співце́вому | співце́вій | співце́вому | співце́вим |
| знахідний | співці́в, співце́вого | співце́ву | співце́ве | співце́ві, співце́вих |
| орудний | співце́вим | співце́вою | співце́вим | співце́вими |
| місцевий | на/у співце́вому, співце́вім | на/у співце́вій | на/у співце́вому, співце́вім | на/у співце́вих |