| | |
| сторопи́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (сторопіти) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | сторопи́тися, сторопи́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | сторопі́мося, сторопі́мось, сторопі́мся |
| 2 особа | сторопи́ся, сторопи́сь | сторопі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | стороплю́ся, стороплю́сь | сторо́пимося, сторо́пимось, сторо́пимся |
| 2 особа | сторо́пишся | сторо́питеся, сторо́питесь |
| 3 особа | сторо́питься | сторо́пляться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | сторопи́вся, сторопи́всь | сторопи́лися, сторопи́лись |
| жін.р. | сторопи́лася, сторопи́лась |
| сер.р. | сторопи́лося, сторопи́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| сторопи́вшись |
