| | |
| су́ватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | су́ватися, су́ватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | су́ймося, су́ймось |
| 2 особа | су́йся, суйсь | су́йтеся, су́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | су́ватимуся, су́ватимусь | су́ватимемося, су́ватимемось, су́ватимемся |
| 2 особа | су́ватимешся | су́ватиметеся, су́ватиметесь |
| 3 особа | су́ватиметься | су́ватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | су́юся, су́юсь | су́ємося, су́ємось, су́ємся |
| 2 особа | су́єшся | су́єтеся, су́єтесь |
| 3 особа | су́ється | су́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| су́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | су́вався, су́вавсь | су́валися, су́вались |
| жін. р. | су́валася, су́валась |
| сер. р. | су́валося, су́валось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| су́вавшись |
