| сфугува́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | сфугува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | сфугу́ймо | |
| 2 особа | сфугу́й | сфугу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | сфугу́ю | сфугу́ємо, сфугу́єм |
| 2 особа | сфугу́єш | сфугу́єте |
| 3 особа | сфугу́є | сфугу́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | сфугува́в | сфугува́ли |
| жін.р. | сфугува́ла | |
| сер.р. | сфугува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| сфугува́вши | ||