| тала́нливий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | тала́нливїй | тала́нливя | тала́нливє | тала́нливї |
| родовий | тала́нливйого | тала́нливйої | тала́нливйого | тала́нливїх |
| давальний | тала́нливйому | тала́нливїй | тала́нливйому | тала́нливїм |
| знахідний | тала́нливїй, тала́нливйого | тала́нливю | тала́нливє | тала́нливї, тала́нливїх |
| орудний | тала́нливїм | тала́нливйою | тала́нливїм | тала́нливїми |
| місцевий | на/у тала́нливйому, тала́нливїм | на/у тала́нливїй | на/у тала́нливйому, тала́нливїм | на/у тала́нливїх |
| [розм.] | ||||