| | |
| термінува́ти1 – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| (називати терміном; давати назву) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | термінува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | терміну́ймо |
| 2 особа | терміну́й | терміну́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | термінува́тиму | термінува́тимемо, термінува́тимем |
| 2 особа | термінува́тимеш | термінува́тимете |
| 3 особа | термінува́тиме | термінува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | терміну́ю | терміну́ємо, терміну́єм |
| 2 особа | терміну́єш | терміну́єте |
| 3 особа | терміну́є | терміну́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| терміну́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | термінува́в | термінува́ли |
| жін. р. | термінува́ла |
| сер. р. | термінува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| терміно́ваний |
| Безособова форма |
| терміно́вано |
| Дієприслівник |
| термінува́вши |
