| | |
| ту́житися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ту́житися, ту́житись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ту́жмося, ту́жмось |
| 2 особа | ту́жся | ту́жтеся, ту́жтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ту́житимуся, ту́житимусь | ту́житимемося, ту́житимемось, ту́житимемся |
| 2 особа | ту́житимешся | ту́житиметеся, ту́житиметесь |
| 3 особа | ту́житиметься | ту́житимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ту́жуся, ту́жусь | ту́жимося, ту́жимось, ту́жимся |
| 2 особа | ту́жишся | ту́житеся, ту́житесь |
| 3 особа | ту́житься | ту́жаться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ту́жачись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ту́жився, ту́живсь | ту́жилися, ту́жились |
| жін. р. | ту́жилася, ту́жилась |
| сер. р. | ту́жилося, ту́жилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| ту́жившись |
