| тупокінце́вий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | тупокінце́вий | тупокінце́ва | тупокінце́ве | тупокінце́ві |
| родовий | тупокінце́вого | тупокінце́вої | тупокінце́вого | тупокінце́вих |
| давальний | тупокінце́вому | тупокінце́вій | тупокінце́вому | тупокінце́вим |
| знахідний | тупокінце́вий | тупокінце́ву | тупокінце́ве | тупокінце́ві |
| орудний | тупокінце́вим | тупокінце́вою | тупокінце́вим | тупокінце́вими |
| місцевий | на/у тупокінце́вому, тупокінце́вім | на/у тупокінце́вій | на/у тупокінце́вому, тупокінце́вім | на/у тупокінце́вих |