| тьмянува́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | тьмянува́тий | тьмянува́та | тьмянува́те | тьмянува́ті |
| родовий | тьмянува́того | тьмянува́тої | тьмянува́того | тьмянува́тих |
| давальний | тьмянува́тому | тьмянува́тій | тьмянува́тому | тьмянува́тим |
| знахідний | тьмянува́тий, тьмянува́того | тьмянува́ту | тьмянува́те | тьмянува́ті, тьмянува́тих |
| орудний | тьмянува́тим | тьмянува́тою | тьмянува́тим | тьмянува́тими |
| місцевий | на/у тьмянува́тому, тьмянува́тім | на/у тьмянува́тій | на/у тьмянува́тому, тьмянува́тім | на/у тьмянува́тих |