| тюхтіюва́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | тюхтіюва́тий | тюхтіюва́та | тюхтіюва́те | тюхтіюва́ті |
| родовий | тюхтіюва́того | тюхтіюва́тої | тюхтіюва́того | тюхтіюва́тих |
| давальний | тюхтіюва́тому | тюхтіюва́тій | тюхтіюва́тому | тюхтіюва́тим |
| знахідний | тюхтіюва́тий, тюхтіюва́того | тюхтіюва́ту | тюхтіюва́те | тюхтіюва́ті, тюхтіюва́тих |
| орудний | тюхтіюва́тим | тюхтіюва́тою | тюхтіюва́тим | тюхтіюва́тими |
| місцевий | на/у тюхтіюва́тому, тюхтіюва́тім | на/у тюхтіюва́тій | на/у тюхтіюва́тому, тюхтіюва́тім | на/у тюхтіюва́тих |
| [розм.] | ||||