| тяму́чий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | тяму́чий | тяму́ча | тяму́че | тяму́чі |
| родовий | тяму́чого | тяму́чої | тяму́чого | тяму́чих |
| давальний | тяму́чому | тяму́чій | тяму́чому | тяму́чим |
| знахідний | тяму́чий, тяму́чого | тяму́чу | тяму́че | тяму́чі, тяму́чих |
| орудний | тяму́чим | тяму́чою | тяму́чим | тяму́чими |
| місцевий | на/у тяму́чому, тяму́чім | на/у тяму́чій | на/у тяму́чому, тяму́чім | на/у тяму́чих |