| убува́ти1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (зменшуватися) | ||
| Інфінітив | убува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | убува́тиме | убува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | убу́ває | убу́вають |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| убу́ваючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | убува́в | убува́ли |
| жін. р. | убува́ла | |
| сер. р. | убува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| убува́вши* | ||