| ув’я́зливий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ув’я́зливий | ув’я́злива | ув’я́зливе | ув’я́зливі |
| родовий | ув’я́зливого | ув’я́зливої | ув’я́зливого | ув’я́зливих |
| давальний | ув’я́зливому | ув’я́зливій | ув’я́зливому | ув’я́зливим |
| знахідний | ув’я́зливий, ув’я́зливого | ув’я́зливу | ув’я́зливе | ув’я́зливі, ув’я́зливих |
| орудний | ув’я́зливим | ув’я́зливою | ув’я́зливим | ув’я́зливими |
| місцевий | на/в ув’я́зливому, ув’я́зливім | на/в ув’я́зливій | на/в ув’я́зливому, ув’я́зливім | на/в ув’я́зливих |
| [розм.] | ||||