| | |
| ув’я́знювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ув’я́знювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ув’я́знюймо |
| 2 особа | ув’я́знюй | ув’я́знюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ув’я́знюватиму | ув’я́знюватимемо, ув’я́знюватимем |
| 2 особа | ув’я́знюватимеш | ув’я́знюватимете |
| 3 особа | ув’я́знюватиме | ув’я́знюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ув’я́знюю | ув’я́знюємо, ув’я́знюєм |
| 2 особа | ув’я́знюєш | ув’я́знюєте |
| 3 особа | ув’я́знює | ув’я́знюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ув’я́знюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ув’я́знював | ув’я́знювали |
| жін. р. | ув’я́знювала |
| сер. р. | ув’я́знювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| ув’я́знюваний |
| Безособова форма |
| ув’я́знювано |
| Дієприслівник |
| ув’я́знювавши |
