| | |
| ув’я́знюватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ув’я́знюватися, ув’я́знюватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | ув’я́знюватиметься | ув’я́знюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | ув’я́знюється | ув’я́знюються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ув’я́знюючись* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ув’я́знювався, ув’я́знювавсь | ув’я́знювалися, ув’я́знювались |
| жін. р. | ув’я́знювалася, ув’я́знювалась |
| сер. р. | ув’я́знювалося, ув’я́знювалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| ув’я́знювавшись |
