| | |
| угодо́вувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | угодо́вувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | угодо́вуймо |
| 2 особа | угодо́вуй | угодо́вуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | угодо́вуватиму | угодо́вуватимемо, угодо́вуватимем |
| 2 особа | угодо́вуватимеш | угодо́вуватимете |
| 3 особа | угодо́вуватиме | угодо́вуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | угодо́вую | угодо́вуємо, угодо́вуєм |
| 2 особа | угодо́вуєш | угодо́вуєте |
| 3 особа | угодо́вує | угодо́вують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| угодо́вуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | угодо́вував | угодо́вували |
| жін. р. | угодо́вувала |
| сер. р. | угодо́вувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| угодо́вувавши |
