| | |
| угомоня́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | угомоня́тися, угомоня́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | угомоня́ймося, угомоня́ймось |
| 2 особа | угомоня́йся, угомоня́йсь | угомоня́йтеся, угомоня́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | угомоня́тимуся, угомоня́тимусь | угомоня́тимемося, угомоня́тимемось, угомоня́тимемся |
| 2 особа | угомоня́тимешся | угомоня́тиметеся, угомоня́тиметесь |
| 3 особа | угомоня́тиметься | угомоня́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | угомоня́юся, угомоня́юсь | угомоня́ємося, угомоня́ємось, угомоня́ємся |
| 2 особа | угомоня́єшся | угомоня́єтеся, угомоня́єтесь |
| 3 особа | угомоня́ється | угомоня́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| угомоня́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | угомоня́вся, угомоня́всь | угомоня́лися, угомоня́лись |
| жін. р. | угомоня́лася, угомоня́лась |
| сер. р. | угомоня́лося, угомоня́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| угомоня́вшись |
