| удочери́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | удочери́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | удочері́мо, удочері́м | |
| 2 особа | удочери́ | удочері́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | удочерю́ | удочеримо́, удочери́м |
| 2 особа | удочери́ш | удочерите́ |
| 3 особа | удочери́ть | удочеря́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | удочери́в | удочери́ли |
| жін.р. | удочери́ла | |
| сер.р. | удочери́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| удочери́вши | ||