| | |
| уми́слювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уми́слювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уми́слюймо |
| 2 особа | уми́слюй | уми́слюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уми́слюватиму | уми́слюватимемо, уми́слюватимем |
| 2 особа | уми́слюватимеш | уми́слюватимете |
| 3 особа | уми́слюватиме | уми́слюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уми́слюю | уми́слюємо, уми́слюєм |
| 2 особа | уми́слюєш | уми́слюєте |
| 3 особа | уми́слює | уми́слюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уми́слюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уми́слював | уми́слювали |
| жін. р. | уми́слювала |
| сер. р. | уми́слювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| уми́слювавши |
