| | |
| умовля́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | умовля́тися, умовля́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | умовля́ймося, умовля́ймось |
| 2 особа | умовля́йся, умовля́йсь | умовля́йтеся, умовля́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | умовля́тимуся, умовля́тимусь | умовля́тимемося, умовля́тимемось, умовля́тимемся |
| 2 особа | умовля́тимешся | умовля́тиметеся, умовля́тиметесь |
| 3 особа | умовля́тиметься | умовля́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | умовля́юся, умовля́юсь | умовля́ємося, умовля́ємось, умовля́ємся |
| 2 особа | умовля́єшся | умовля́єтеся, умовля́єтесь |
| 3 особа | умовля́ється | умовля́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| умовля́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | умовля́вся, умовля́всь | умовля́лися, умовля́лись |
| жін. р. | умовля́лася, умовля́лась |
| сер. р. | умовля́лося, умовля́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| умовля́вшись |
