| умочи́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (зробити мокрим) | ||
| Інфінітив | умочи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | умочі́мо, умочі́м | |
| 2 особа | умочи́ | умочі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | умочу́ | умо́чимо, умо́чим |
| 2 особа | умо́чиш | умо́чите |
| 3 особа | умо́чить | умо́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | умочи́в | умочи́ли |
| жін.р. | умочи́ла | |
| сер.р. | умочи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| умо́чений | ||
| Безособова форма | ||
| умо́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| умочи́вши | ||