| умо́щений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | умо́щений | умо́щена | умо́щене | умо́щені |
| родовий | умо́щеного | умо́щеної | умо́щеного | умо́щених |
| давальний | умо́щеному | умо́щеній | умо́щеному | умо́щеним |
| знахідний | умо́щений, умо́щеного | умо́щену | умо́щене | умо́щені, умо́щених |
| орудний | умо́щеним | умо́щеною | умо́щеним | умо́щеними |
| місцевий | на/в умо́щеному, умо́щенім | на/в умо́щеній | на/в умо́щеному, умо́щенім | на/в умо́щених |
| [розм.] | ||||