| уму́чити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | уму́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уму́чмо | |
| 2 особа | уму́ч | уму́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уму́чу | уму́чимо, уму́чим |
| 2 особа | уму́чиш | уму́чите |
| 3 особа | уму́чить | уму́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уму́чив | уму́чили |
| жін.р. | уму́чила | |
| сер.р. | уму́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| уму́чений | ||
| Безособова форма | ||
| уму́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| уму́чивши | ||