| упива́тися1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (п’яніти) | ||
| Інфінітив | упива́тися, упива́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | упива́ймося, упива́ймось | |
| 2 особа | упива́йся, упива́йсь | упива́йтеся, упива́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упива́тимуся, упива́тимусь | упива́тимемося, упива́тимемось, упива́тимемся |
| 2 особа | упива́тимешся | упива́тиметеся, упива́тиметесь |
| 3 особа | упива́тиметься | упива́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | упива́юся, упива́юсь | упива́ємося, упива́ємось, упива́ємся |
| 2 особа | упива́єшся | упива́єтеся, упива́єтесь |
| 3 особа | упива́ється | упива́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| упива́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | упива́вся, упива́всь | упива́лися, упива́лись |
| жін. р. | упива́лася, упива́лась | |
| сер. р. | упива́лося, упива́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| упива́вшись | ||