| | |
| упира́ти1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (щільно притискати, створюючи опору) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | упира́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | упира́ймо |
| 2 особа | упира́й | упира́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | упира́тиму | упира́тимемо, упира́тимем |
| 2 особа | упира́тимеш | упира́тимете |
| 3 особа | упира́тиме | упира́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | упира́ю | упира́ємо, упира́єм |
| 2 особа | упира́єш | упира́єте |
| 3 особа | упира́є | упира́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| упира́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | упира́в | упира́ли |
| жін. р. | упира́ла |
| сер. р. | упира́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| упира́вши |
