| | |
| упира́тися1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (для опори) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | упира́тися, упира́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | упира́ймося, упира́ймось |
| 2 особа | упира́йся, упира́йсь | упира́йтеся, упира́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | упира́тимуся, упира́тимусь | упира́тимемося, упира́тимемось, упира́тимемся |
| 2 особа | упира́тимешся | упира́тиметеся, упира́тиметесь |
| 3 особа | упира́тиметься | упира́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | упира́юся, упира́юсь | упира́ємося, упира́ємось, упира́ємся |
| 2 особа | упира́єшся | упира́єтеся, упира́єтесь |
| 3 особа | упира́ється | упира́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| упира́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | упира́вся, упира́всь | упира́лися, упира́лись |
| жін. р. | упира́лася, упира́лась |
| сер. р. | упира́лося, упира́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| упира́вшись |
