| урегулюва́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | урегулюва́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | урегулю́ймо | |
| 2 особа | урегулю́й | урегулю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | урегулю́ю | урегулю́ємо, урегулю́єм |
| 2 особа | урегулю́єш | урегулю́єте |
| 3 особа | урегулю́є | урегулю́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | урегулюва́в | урегулюва́ли |
| жін.р. | урегулюва́ла | |
| сер.р. | урегулюва́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| урегульо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| урегульо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| урегулюва́вши | ||