| | |
| утоло́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | утоло́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | утоло́чуймо |
| 2 особа | утоло́чуй | утоло́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утоло́чуватиму | утоло́чуватимемо, утоло́чуватимем |
| 2 особа | утоло́чуватимеш | утоло́чуватимете |
| 3 особа | утоло́чуватиме | утоло́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утоло́чую | утоло́чуємо, утоло́чуєм |
| 2 особа | утоло́чуєш | утоло́чуєте |
| 3 особа | утоло́чує | утоло́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| утоло́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | утоло́чував | утоло́чували |
| жін. р. | утоло́чувала |
| сер. р. | утоло́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| утоло́чувавши |
