| уторгува́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | уторгува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уторгу́ймо | |
| 2 особа | уторгу́й | уторгу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уторгу́ю | уторгу́ємо, уторгу́єм |
| 2 особа | уторгу́єш | уторгу́єте |
| 3 особа | уторгу́є | уторгу́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уторгува́в | уторгува́ли |
| жін.р. | уторгува́ла | |
| сер.р. | уторгува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| уторго́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| уторго́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| уторгува́вши | ||