| уточи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | уточи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уточі́мо, уточі́м | |
| 2 особа | уточи́ | уточі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уточу́ | уто́чимо, уто́чим |
| 2 особа | уто́чиш | уто́чите |
| 3 особа | уто́чить | уто́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уточи́в | уточи́ли |
| жін.р. | уточи́ла | |
| сер.р. | уточи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| уточи́вши | ||