| | |
| уто́чнювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уто́чнювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уто́чнюймо |
| 2 особа | уто́чнюй | уто́чнюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уто́чнюватиму | уто́чнюватимемо, уто́чнюватимем |
| 2 особа | уто́чнюватимеш | уто́чнюватимете |
| 3 особа | уто́чнюватиме | уто́чнюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уто́чнюю | уто́чнюємо, уто́чнюєм |
| 2 особа | уто́чнюєш | уто́чнюєте |
| 3 особа | уто́чнює | уто́чнюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уто́чнюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уто́чнював | уто́чнювали |
| жін. р. | уто́чнювала |
| сер. р. | уто́чнювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| уто́чнюваний |
| Безособова форма |
| уто́чнювано |
| Дієприслівник |
| уто́чнювавши |
