| | |
| уцерко́влюватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уцерко́влюватися, уцерко́влюватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уцерко́влюймося, уцерко́влюймось |
| 2 особа | уцерко́влюйся, уцерко́влюйсь | уцерко́влюйтеся, уцерко́влюйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уцерко́влюватимуся, уцерко́влюватимусь | уцерко́влюватимемося, уцерко́влюватимемось, уцерко́влюватимемся |
| 2 особа | уцерко́влюватимешся | уцерко́влюватиметеся, уцерко́влюватиметесь |
| 3 особа | уцерко́влюватиметься | уцерко́влюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уцерко́влююся, уцерко́влююсь | уцерко́влюємося, уцерко́влюємось, уцерко́влюємся |
| 2 особа | уцерко́влюєшся | уцерко́влюєтеся, уцерко́влюєтесь |
| 3 особа | уцерко́влюється | уцерко́влюються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уцерко́влюючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уцерко́влювався, уцерко́влювавсь | уцерко́влювалися, уцерко́влювались |
| жін. р. | уцерко́влювалася, уцерко́влювалась |
| сер. р. | уцерко́влювалося, уцерко́влювалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| уцерко́влювавшись |
