| | |
| учува́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | учува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | учува́ймо |
| 2 особа | учува́й | учува́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | учува́тиму | учува́тимемо, учува́тимем |
| 2 особа | учува́тимеш | учува́тимете |
| 3 особа | учува́тиме | учува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | учува́ю | учува́ємо, учува́єм |
| 2 особа | учува́єш | учува́єте |
| 3 особа | учува́є | учува́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| учува́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | учува́в | учува́ли |
| жін. р. | учува́ла |
| сер. р. | учува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| учува́вши |
