уї́дливий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | уї́дливий | уї́длива | уї́дливе | уї́дливі |
родовий | уї́дливого | уї́дливої | уї́дливого | уї́дливих |
давальний | уї́дливому | уї́дливій | уї́дливому | уї́дливим |
знахідний | уї́дливий, уї́дливого | уї́дливу | уї́дливе | уї́дливі, уї́дливих |
орудний | уї́дливим | уї́дливою | уї́дливим | уї́дливими |
місцевий | на/в уї́дливому, уї́дливім | на/в уї́дливій | на/в уї́дливому, уї́дливім | на/в уї́дливих |