| | |
| чаву́чити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (чавити) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | чаву́чити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | чаву́чмо |
| 2 особа | чаву́ч | чаву́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | чаву́читиму | чаву́читимемо, чаву́читимем |
| 2 особа | чаву́читимеш | чаву́читимете |
| 3 особа | чаву́читиме | чаву́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | чаву́чу | чаву́чимо, чаву́чим |
| 2 особа | чаву́чиш | чаву́чите |
| 3 особа | чаву́чить | чаву́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| чаву́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | чаву́чив | чаву́чили |
| жін. р. | чаву́чила |
| сер. р. | чаву́чило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| чаву́чивши |
