| юстиро́ваний – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | юстиро́ваний | юстиро́вана | юстиро́ване | юстиро́вані |
| родовий | юстиро́ваного | юстиро́ваної | юстиро́ваного | юстиро́ваних |
| давальний | юстиро́ваному | юстиро́ваній | юстиро́ваному | юстиро́ваним |
| знахідний | юстиро́ваний | юстиро́вану | юстиро́ване | юстиро́вані |
| орудний | юстиро́ваним | юстиро́ваною | юстиро́ваним | юстиро́ваними |
| місцевий | на/в юстиро́ваному, юстиро́ванім | на/в юстиро́ваній | на/в юстиро́ваному, юстиро́ванім | на/в юстиро́ваних |