| | | | |
| євангелізо́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | євангелізо́ваний | євангелізо́вана | євангелізо́ване | євангелізо́вані |
| родовий | євангелізо́ваного | євангелізо́ваної | євангелізо́ваного | євангелізо́ваних |
| давальний | євангелізо́ваному | євангелізо́ваній | євангелізо́ваному | євангелізо́ваним |
| знахідний | євангелізо́ваний | євангелізо́вану | євангелізо́ване | євангелізо́вані |
| орудний | євангелізо́ваним | євангелізо́ваною | євангелізо́ваним | євангелізо́ваними |
| місцевий | на/в євангелізо́ваному, євангелізо́ванім | на/в євангелізо́ваній | на/в євангелізо́ваному, євангелізо́ванім | на/в євангелізо́ваних |
