| | |
| європеїзува́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | європеїзува́тися, європеїзува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | європеїзу́ймося, європеїзу́ймось |
| 2 особа | європеїзу́йся, європеїзу́йсь | європеїзу́йтеся, європеїзу́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | європеїзува́тимуся, європеїзува́тимусь | європеїзува́тимемося, європеїзува́тимемось, європеїзува́тимемся |
| 2 особа | європеїзува́тимешся | європеїзува́тиметеся, європеїзува́тиметесь |
| 3 особа | європеїзува́тиметься | європеїзува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | європеїзу́юся, європеїзу́юсь | європеїзу́ємося, європеїзу́ємось, європеїзу́ємся |
| 2 особа | європеїзу́єшся | європеїзу́єтеся, європеїзу́єтесь |
| 3 особа | європеїзу́ється | європеїзу́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| європеїзу́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | європеїзува́вся, європеїзува́всь | європеїзува́лися, європеїзува́лись |
| жін. р. | європеїзува́лася, європеїзува́лась |
| сер. р. | європеїзува́лося, європеїзува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| європеїзува́вшись |
