| | |
| іменува́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | іменува́тися, іменува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | імену́ймося, імену́ймось |
| 2 особа | імену́йся, імену́йсь | імену́йтеся, імену́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | іменува́тимуся, іменува́тимусь | іменува́тимемося, іменува́тимемось, іменува́тимемся |
| 2 особа | іменува́тимешся | іменува́тиметеся, іменува́тиметесь |
| 3 особа | іменува́тиметься | іменува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | імену́юся, імену́юсь | імену́ємося, імену́ємось, імену́ємся |
| 2 особа | імену́єшся | імену́єтеся, імену́єтесь |
| 3 особа | імену́ється | імену́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| імену́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | іменува́вся, іменува́всь | іменува́лися, іменува́лись |
| жін. р. | іменува́лася, іменува́лась |
| сер. р. | іменува́лося, іменува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| іменува́вшись |
