| | |
| інди́читися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | інди́читися, інди́читись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | інди́чмося, інди́чмось |
| 2 особа | інди́чся | інди́чтеся, інди́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | інди́читимуся, інди́читимусь | інди́читимемося, інди́читимемось, інди́читимемся |
| 2 особа | інди́читимешся | інди́читиметеся, інди́читиметесь |
| 3 особа | інди́читиметься | інди́читимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | інди́чуся, інди́чусь | інди́чимося, інди́чимось, інди́чимся |
| 2 особа | інди́чишся | інди́читеся, інди́читесь |
| 3 особа | інди́читься | інди́чаться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| інди́чачись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | інди́чився, інди́чивсь | інди́чилися, інди́чились |
| жін. р. | інди́чилася, інди́чилась |
| сер. р. | інди́чилося, інди́чилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| інди́чившись |
