інкура́бельний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | інкура́бельний | інкура́бельна | інкура́бельне | інкура́бельні |
родовий | інкура́бельного | інкура́бельної | інкура́бельного | інкура́бельних |
давальний | інкура́бельному | інкура́бельній | інкура́бельному | інкура́бельним |
знахідний | інкура́бельний, інкура́бельного | інкура́бельну | інкура́бельне | інкура́бельні, інкура́бельних |
орудний | інкура́бельним | інкура́бельною | інкура́бельним | інкура́бельними |
місцевий | на/в інкура́бельному, інкура́бельнім | на/в інкура́бельній | на/в інкура́бельному, інкура́бельнім | на/в інкура́бельних |