| | | | |
| інокульо́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | інокульо́ваний | інокульо́вана | інокульо́ване | інокульо́вані |
| родовий | інокульо́ваного | інокульо́ваної | інокульо́ваного | інокульо́ваних |
| давальний | інокульо́ваному | інокульо́ваній | інокульо́ваному | інокульо́ваним |
| знахідний | інокульо́ваний | інокульо́вану | інокульо́ване | інокульо́вані |
| орудний | інокульо́ваним | інокульо́ваною | інокульо́ваним | інокульо́ваними |
| місцевий | на/в інокульо́ваному, інокульо́ванім | на/в інокульо́ваній | на/в інокульо́ваному, інокульо́ванім | на/в інокульо́ваних |
