| | |
| ін’єктува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ін’єктува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ін’єкту́ймо |
| 2 особа | ін’єкту́й | ін’єкту́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ін’єктува́тиму | ін’єктува́тимемо, ін’єктува́тимем |
| 2 особа | ін’єктува́тимеш | ін’єктува́тимете |
| 3 особа | ін’єктува́тиме | ін’єктува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | ін’єкту́ю | ін’єкту́ємо, ін’єкту́єм |
| 2 особа | ін’єкту́єш | ін’єкту́єте |
| 3 особа | ін’єкту́є | ін’єкту́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ін’єкту́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ін’єктува́в | ін’єктува́ли |
| жін. р. | ін’єктува́ла |
| сер. р. | ін’єктува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| ін’єкто́ваний |
| Безособова форма |
| ін’єкто́вано |
| Дієприслівник |
| ін’єктува́вши |
