аболіці́йний – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | аболіці́йний | аболіці́йна | аболіці́йне | аболіці́йні |
родовий | аболіці́йного | аболіці́йної | аболіці́йного | аболіці́йних |
давальний | аболіці́йному | аболіці́йній | аболіці́йному | аболіці́йним |
знахідний | аболіці́йний | аболіці́йну | аболіці́йне | аболіці́йні |
орудний | аболіці́йним | аболіці́йною | аболіці́йним | аболіці́йними |
місцевий | на/в аболіці́йному, аболіці́йнім | на/в аболіці́йній | на/в аболіці́йному, аболіці́йнім | на/в аболіці́йних |